|
ляди та інтереси) і, балансуючи між ними, шукати шляхи організації співжиття величезного загалу громадян у рамках сучасної держави.
Один з несприятливих факторів лінії особистістьвлада – зловживання владою. Він може виникати з різних причин – і від задоволення володінням владою, і від повної безконтрольності, і від власне психологічних особливостей людини, яка знаходиться при владі і т.д. Ще видатний німецький філософ І.Кант з цього приводу писав: «Кожен, хто наділений владою, завжди буде зловживати своєю свободою, коли над ним не буде нікого, хто розпоряджався б ним відповідно до закону. Верховний глава сам повинен бути справедливим і в той же час бути людиною. Ось чому ця задача найскладніша з усіх; більше того, повністю вирішити її неможливо; з такої кривої тіснини, як ця, з якої зроблено людину, неможливо зробити нічого прямого. Тільки наближення до цієї ідеї надала нам природа» .
У цьому контексті мова може йти про мотиви, наміри і цілі властей, про культуру, відповідальність, зло, грубість, волюнтаризм, аморалізм і егоїзм у справах, вчинках, принципах осіб, які знаходяться при владі. Недаремно ще у 1877р. відомий теоретик права Р.Ієрінг писав: «Історія влади на землі уявляється історією людського егоїзму, остання є ж у тому, що егоїзм навчається, доходить до розуміння, яким чином треба користуватися владою з тією метою, щоб не лише зробити чужу силу нешкідливою, але й корисною. На кожному ступені розвитку, як на нижчому, так і на вищому, це розуміння, обумовлене власним інтересом, служить настільки ж посиленню, наскільки ж і зменшенню влади; гуманність, до якої підноситься людина, в її первісному джерелі є не що інше, як самообмеження влади і сили, обумовлене розумно усвідомленим власним інтересом» .
Для людини, яка знаходиться при владі або ще йде до влади, яка схвалює владу або незадоволена нею, – вона то приваблива, то відштовхуюча сукупністю своїх достоїнств чи недоліків,
|