додатковим джерелом нервового напруження» .
  Звичайно, влада – доля і тягар нелегкі, і лише збоку здається, що все там солодко і красиво. Щоб гідно владарювати, необхідно володіти справжніми знаннями, постійно їх накопичувати, глибоко обдумувати, ефективно використовувати в аналізі, діагнозі, синтезі, прогнозі. Про це ще у XIX столітті досить чітко писав фахівець у галузі теорії політики А.І.Стронін: «Як знання починається з багатства, так влада починається від знання. Якщо перевага в силі є єдиним первісним джерелом багатства, якщо перевага в багатстві є єдиним первісним джерелом знання, то єдиним первісним джерелом влади буває лише перевага в знанні. Але так як ця остання перевага передбачає і дві перші, то звідси й виходить, що влада є поєднанням сили, багатства і знання, а всяке поєднання сили, багатства і знання є влада» .
  Історичний досвід та політична практика свідчать, що перебування людини у полі влади має декілька стадій:
  – сходження до влади — процес пересування щаблями влади;
  – входження у владу – процес вступу до владної посади, початок виконання владних повноважень, освоєння кола повноважень, звикання до владної ролі, структури, сфери;
  – перебування при владі – період обіймання високої посади, яка дозволяє впливати на хід владних і політичних процесів і контролювати їх.
  Ще кілька століть тому Т.Гоббс у «Левіафані» так писав про головну якість правителя: «Той же, хто повинен управляти цілим народом, повинен осягнути в самому собі не ту чи іншу окрему людину, а людський рід» . Очевидно, що під людським родом можна розуміти як народ у цілому, так і окремі прошарки, групи населення. У такому осягненні найважче те, як визначитися, щоб найповніше врахувати інтереси людей, їх бажання, і як самому носію влади визначити свої цілі, завдання і відчувати хід справ. У практиці влади і раніше, і зараз, і на майбутнє доводиться мати справу з мільйонами людей (у кожного з них свої

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>