ає політичну реальність не раціонально, а відповідно до своїх почуттів та емоцій. Це створює можливості для маніпулювання поведінкою людей шляхом створення осередків тимчасового психологічного збудження населення, затуманюючи його раціональне мислення, що призводить до відчуття єдності з політикою держави, її лідером. Характерний приклад – дії російського уряду по боротьбі з тероризмом у Чечні восени 1999 року, які призвели до зростання авторитету державної влади і голови уряду, майбутнього президента Росії В. Путіна особисто.
  Найважливіша роль у формуванні політичної психології належить ідеології. Свідоме використання економічних і політичних акцій з метою цілеспрямованого впливу на політичну психологію цінне тим, що дає швидкий ефект і дістає відображення у вигляді природного ходу подій, але воно, поперше, нерідко зв’язане із значними матеріальними витратами, подруге, далеко не всі їхні наслідки передбачувані й обов’язково включають хай менш суттєві за значенням, але все ж таки небажані явища, і, потретє, вони впливають переважно на чуттєву, емоційну сторону політичної психології. І, нарешті, вплив подібних заходів так само швидко виявляється, як і зникає.
  Сучасні психологічні компоненти свідомості людини тісно пов’язані з традиціями народу, культурою, історичною пам’яттю. Відомий російський історик В.Й.Ключевський так писав про психологію росіянина: «Неможливість розрахувати наперед, заздалегідь обміркувати план дій та йти прямо до наміченої мети помітно позначилася на складі розуму великороса, на манері його мислення. Житейські нерівності та випадковості привчили його більше обговорювати пройдений шлях, ніж обдумувати подальший, більше озиратися назад, ніж зазирати вперед» .
  В українців, як і людей інших національностей, теж існує свій менталітет – сукупність певних психологічних якостей, що дають їм змогу посвоєму сприймати, усвідомлювати природне, суспільнополітичне оточення

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>