да, підлеглість. Ще видатний український гуманіст епохи Відродження (XVIст.) С.Оріховський відзначав: «Без прихильності підлеглих влада королів неміцна і нетривала». Підлеглість і спротив виявляються переплетеними між собою досить складним і для кожного окремого випадку специфічним чином. Тому для аналізу реальних відносин і підлеглості підходить метафора соціального простору – свого роду силового поля, напруга в якому поширюється нерівномірно. Можна відзначити, що сама влада є певною сукупністю засобів організації соціального простору через відповідні точки напруги, через лінії викривлення простору. Там, де опір влади мінімальний, найменшою є і напруга самого поля. Там, де з’являються точки нелояльності, незгоди, непідлеглості і протесту, виникає напруга і необхідність концентрації владних зусиль різного роду. Якщо напруга накопичується в центрах, життєво важливих областях, то виникає безпосередня загроза самим підвалинам владних відносин.
  Історично у суспільстві завжди відносини складалися таким чином, що влада, належність до влади чи володіння нею відкривали значний діапазон можливостей для того, хто активно включений в політичний простір. У сучасних умовах влада все більше стає предметом самоцінності. Не тільки завдяки тому, що вона відкриває доступ до розподілу матеріальних ресурсів, але і в силу того, що за допомогою влади пропонується і утверджується певна інтерпретація життєвого світу. В політичній боротьбі мова йде не лише про боротьбу за статус і реальні позиції в структурі влади, але й про ті уявлення, які мають самі учасники боротьби чи діючі особи про соціальний світ, про те, щоб розширити сферу впливу саме певних життєвих уявлень, сформульованих, як правило, у символічній формі. Абсолютна більшість загальних понять, які використовуються у політичній боротьбі, такі як народ, нація, держава, реформа, мають чіткий символічний зміст. У багатьох випадках вони відіграють роль

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>