гіпертрофічних ірраціональних мотиваціях, які, в свою чергу, частіше є наслідком деякої психічної ураженості людини, що гальмує її вибір і примушує звертатись до подібного роду діяльності. Так, за даними деяких соціологічних досліджень, у правих та лівих екстремістів знайдено, що, порівняно з прибічниками інших політичних течій, вони значно частіше відчувають почуття соціальної ізольованості, беззмістовності життя, тривоги за своє майбутнє.
  Звичайно, що особисті психологічні якості лідерів відіграють суттєву роль в реалізації влади. Наприклад, компульсивність (нав’язливе прагнення зробити все найкращим чином) чи демонстративність (прагнення привернути увагу до своєї персони) як домінанти стилю політичного лідера можуть суттєво вплинути на характер рішень, які приймає політик, а значить, вплинути й на долю багатьох людей та й самого політика.
  Людина вступає у політичні стосунки з певним рівнем розвитку психологічних якостей, менталітетом, що дає їй змогу посвоєму сприймати політичне буття. Психологічне відображення політичної дійсності у свідомості людини безпосередньо фіксується у вигляді оціночних суджень, переживань, вірувань, вольових настанов суб’єкта. Саме вони дають уявлення щодо стану політичної свідомості, ставлення суб’єкта до влади, його мотивів, ціннісних орієнтацій та інших психологічних компонентів політичного життя. Саме психологічні компоненти частіше за все організують і визначають ті суб’єктивні образи лідерів та інших політичних явищ, влади, які складаються у людини. Саме почуття примушують людину оцінювати політичні явища в залежності від того, якими вони відбилися у його свідомості, а не від їх реального змісту. Наприклад, недовіра до певного лідера чи партії може сформуватися у людини не на підставі аналізу їх програм чи навіть дій, а за рахунок негативного ставлення до неетичного вчинку лідера чи просто антипатії до нього. Таким чином, людина частіше сприймає

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>