иводять в рух, надають їй енергію, роблять її активною, ефективною, діяльною так звані перші особи – монархи і президенти на самій вершині, а часом і фігури рангом, ступенем нижче на інших поверхах влади (часто це місцеві володарі), здатні не дуже вже поступатися першоволодарям за впливом на співгромадян чи підданих. А поруч нерідко знаходиться дуже впливове оточення (сановники, еліта, «команда», придворні).
  Особисті риси характеру досить сильно впливають на методи здійснення влади, її стан і розвиток. Історія свідчить: кожен, хто рвався до трону, шукав свого: один – багатства, інший – пошани, третій – права вирішувати долі людей, четвертий намагався змінити світ. І майже всі вони вели боротьбу за владу — боротьбу не на життя, а на смерть» .
  Світ володарів, які за тисячоліття людської історії знаходилися на вершині влади, дуже різноманітний, суперечливий, неоднозначний. Яка особистість залишиться в історії? Чому залишиться? За що залишиться? Відомий історик Н.Я.Ейдельман відзначав: «Історія володіє строкатим і жахливим набором самовладних деспотів: Хеопс, Навуходоносор, Калігула, Цінь ШіХуанді, Тімур. За основними «параметрами» вони були подібними до тисяч інших самодержців і виділялися з їх середовища, залишались горезвісною пам’яттю іноді через особливе звірство, але частіше через якусь дивну, особливу рису, збережену сагами, переказами. Таким був, наприклад, єгипетський тиран Хакім з династії Фатімідів (996–1021) який перевернув життя країни, наказав жінкам ніколи не виходити на вулицю, вдень усім підданим спати, вночі — не спати; і так протягом чверті століття, доки ім’ярек не сів на осла, не оголосив правовірним, що вони не гідні такого правителя, і поїхав, зник (після чого потрапив у святі, від якого веде свій початок відома мусульманська секта друзів) .
  Там, де є влада, завжди є і політичне лідерство. Р.Такер писав: «...політичне лідерство є, вірогідно, однією з найзначніших

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>