ей людства.
  Відновлення громадянських якостей особи, її громадянського світобачення і світовідчуття тісно пов’язано також із деєтатизацією людської свідомості, тобто з її «роздержавленням». Громадянин – у первісному смислі цього поняття – з’являється в суспільстві (колективі) тоді, коли він розкривається перед державною владою не тільки як об’єкт її розпоряджень, виконавець службових обов’язків, але й як суб’єкт власних прав, своїх законних повноважень, які встановлені всім суспільством (не державою!) і які, випливаючи з норм загальнолюдської моралі і прийнятого в суспільстві правопорядку, виступають первинними щодо влади. Іншими словами, кожна людина в суспільстві свободи, що зароджується, – це, за ідеєю ще і «громадський контролер» правової держави, що з’являється утвердженню якої, власне, і підпорядкований цей контроль.
  Такий феномен, як влада, приваблює, хвилює, захоплює людину, а потім і розчаровує, відштовхує – і не лише індивіда, але й цілі колективи, верстви, регіони. У людини є здатність захоплюватися владою, яку важко подолати, і це пов’язано з честолюбством, марнославством, егоїзмом, особистим інтересом, прагненням «сильних відчуттів» і задоволень. Прагнення влади і прагнення багатства – одні з найсильніших людських почуттів, дуже схожі і нерідко згубні. Очевидно, що суть цього – в незвичайній множині людських відчуттів і пристрастей, в нестримному прагненні людини до пізнання і випробовування своїх сил в різних ситуаціях, в намаганні підняття над подібними собі, керувати ними і отримувати від цього задоволення. Відомий німецькоамериканський психолог і соціолог Еріх Фромм писав з цього приводу, аналізуючи мотиви прагнення Сталіна до влади: «Я думаю, що головним мотивом для Сталіна була насолода своєю необмеженою владою: «Хочу – страчую, хочу – помилую» .
  Лінія «людинавлада» безпосередньо пов’язана з володарями влади, реальними особами, які мають владу. Фактично, реально

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>