|
ні відсутній ефективний механізм впливу омбудсмена на порушників прав людини.
Права людини стають реальністю лише тоді, коли вони нерозривно пов’язані з обов’язками людей. «Відчутність», справжність демократії багато в чому залежать від того, наскільки повно реалізуються права і наскільки чітко і послідовно виконуються обов’язки – ці взаємозалежні категорії. У відриві одне від одного вони не можуть досягти своєї мети, виконати свої функції.
Проблема єдності прав і обов’язків – це проблема узгодження особистих, громадських і колективних інтересів, їх гармонізації. Гегель розрізняв обов’язки людини перед собою, перед сім’єю, перед державою і перед іншими людьми. Він підкреслював, що всі вони «взаємопов’язані, корелятивні, інакше ціле розпалося б» . Обов’язки пронизують собою весь соціальний організм знизу й доверху і навпаки, значною мірою скріплюючи та стабілізуючи його.
Цілком справедливою є, на нашу думку, точка зору угорського вченогоюриста Й. Віга про те, що «надмірна увага до прав і витіснення на другий план обов’язків людини так, як і здійснення прав будьякого ціною, несприятливо впливає на стосунки індивіда і суспільства» . Така тенденція досить реально спостерігається зараз і в нашому суспільстві. Порушення рівноваги між обов’язковим і можливим частіш за все й веде до правопорушень.
Права плюс обов’язки, свобода плюс відповідальність – такими є альфа і омега цивілізованої життєдіяльності людей. Порушення цієї формули рівноваги призводить до соціальної аномалії. Обов’язки – це реєстр вимог, які суспільство ставить перед особистістю. При цьому з юридичної точки зору ці вимоги відбивають політикоморальний мінімум, а не максимум, оскільки останній висловлює мораль.
Таким чином, природні права людини передбачають настільки ж природні обов’язки людини, і вони повинні тісно взаємодіяти і врівноважувати одне одного. Як писав Адам Сміт, «наша повага до загальних правил моральності
|