норм, які регламентують владну діяльність, їх активним використанням для досягнення поставлених цілей.
  Домінування і примус не є достатніми ознаками влади, оскільки примус може бути злочинним, пов’язаним з насильством, терором, репресіями. Влада є владою лише тоді, коли її накази сприймаються підвладними як законні, легітимні. Відомий французький філософ Ж.Ж.Руссо говорив, що «найсильніший ніколи не буває достатньо сильним, щоб бути постійно господарем, якщо тільки він не перетворює свою силу на право, а покору на обов’язок».
  Влада є специфічною формою суспільного поділу праці. Вона здійснюється в умовах, коли одні члени суспільства делегують, передають свої владні повноваження іншим. Постійна влада, як і багатство, характеризується нерівномірністю розподілу в суспільстві, тому завжди існує небезпека концентрації владних повноважень у вузького кола людей при відсутності її в інших.
  Політична влада виникає, формується в процесі реалізації потреб управління, регулювання суспільних відносин. Т.Гоббс, якого ми вже згадували, у своєму трактаті «Левіафан» писав: «Така загальна влада, яка була б здатна захищати людей від вторгнення чужоземців і від несправедливостей, які вони завдають один одному, і таким чином надати їм ту безпеку, при якій вони могли б годуватися від праці рук своїх і від плодів землі і жити у достатку, може бути створена лише одним шляхом, а саме шляхом зосередження всієї влади і сили в одній людині чи у зібранні людей, які більшістю голосів могли б звести всі волі громадян в єдину волю».
  Таким чином, сфера політичних відносин формується як взаємодія загальних і приватних інтересів соціальних груп і окремих людей, яка може розвиватися як у напрямку соціального конфлікту, так і згоди, і потрібен спеціальний інструмент, який би утримував усіх у рамках єдиної спільності.
  Міць або, навпаки, слабкість чи навіть крах політичної влади визначаються її здатністю висловлювати

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>