имання катів своїх дорогих людей? В’язниці і так переповнені, а введення довічного ув’язнення буде означати, що кількість ув’язнених буде збільшуватись.
  Ще одним аргументом проти смертної кари є те, що «брудні політики» можуть легально використовувати смертну кару, щоб позбавлятися від політичних опонентів і свідків злочинів. Дійсно, в СРСР така практика існувала. Особливо показовими в цьому плані є часи Сталіна, зокрема періоду апогею політичних процесів у 1937–1938рр. Все ж дозволимо собі висловити припущення, що в сучасній Україні це дуже малоймовірно. Тут не було розстрілу власного парламенту, як у Росії у 1993р., та інших кривавих зіткнень.
  В Україні вже в перший рік незалежності відбулося вдосконалення кримінального законодавства. Відповідно до законів України «Про відміну кримінальних покарань у вигляді заслання і вислання» (від 6 березня 1992р.) і «Про внесення змін і доповнень до Кримінального, Кримінальнопроцесуального кодексів Української РСР, Кодексу Української РСР про адміністративні порушення і Митного кодексу» (від 17 червня 1992р.) була повністю скасована смертна кара за такі небезпечні злочини проти держави, як державна зрада і шпигунство, а також бандитизм, дії, які дезорганізували роботу виправнотрудових установ, незаконні операції з валютними цінностями, виготовлення або збут підроблених грошей або цінних паперів, розкрадання державного або колективного майна в особливо великих розмірах і деякі інші.
  У 1995р., коли Україну прийняли до Ради Європи, вона взяла зобов’язання скасувати смертну кару. З 1 січня по 11 березня 1997р. в Україні страчено 13 злочинців. У подальшому суди оголошували смертні вироки, але вони не виконувались. 30 грудня 1999р. Конституційний Суд України визнав, що статті Кримінального кодексу про застосування смертної кари не відповідають Конституції України. 22 лютого 2000 р. Верховна Рада України проголосувала за відміну смертної кари. Це

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>