ників цього заходу серед них є дуже значним. У ході дискусії, проведеній у 1988 р., 68% суддів, які взяли у ній участь, висловились за збереження смертної кари, у США 68% юристів міркують з таких же позицій, а 25% – проти.
  Фахівці з кримінології стверджують, що злочинців, які здійснили вбивство повторно або у винятково жорстокій формі, ніякі раціональні причини зупинити не можуть. Згідно зі спеціальними опитуваннями 80% офіцерів поліції США стверджують, що в момент здійснення вбивства злочинці взагалі не думають про можливе покарання. З цього робиться висновок про непридатність смертної кари. На наш погляд, висновок не зовсім коректний, оскільки, якщо стверджується, що злочинця ніщо не зупинить, він є дійсно небезпечним для суспільства і не потрібен йому. Щодо думки офіцерів поліції – то це їх припущення і їм важко визначити, що ж думають злочинці, яких і треба було опитувати.
  На думку російських юристів, лише 20% правопорушників смертна кара стримує від здійснення особливо небезпечних діянь. Багато це чи мало? 20% нездійснених особливо небезпечних злочинів – це дуже багато, якщо мати на увазі, що за цим стоять тисячі людей, яким збережено життя, здоров’я, врятовано від можливого каліцтва і т.д. Стародавні римляни говорили: «Хто щадить винного, той карає невинного».
  У цієї проблеми є ще моральноекономічний аспект. Утримання одного в’язня коштує 105 гривень на місяць (на початок 2000 року). Якщо ввести довічне ув’язнення, то це означає, що держава за рахунок платників податків, а значить, також за рахунок близьких родичів загиблих (батьків, дітей, подружжя) буде пожиттєво утримувати вбивць своїх найближчих людей. Якщо вважати, як пишуть аболіціоністи, що смертна кара – крайня форма катування, то чи не є такий спосіб утримання вбивць довготривалим катуванням для найближчої родини загиблих, які змушені будуть віддавати частину свого заробітку протягом багатьох років на утримання

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>