тті 27 Конституції України говориться про те, що «ніхто не може бути свавільно позбавлений життя», і це можна трактувати як можливість застосування смертної кари у випадку призначення її компетентним судом відповідно до закону.
  На це аболіціоністи заперечують, що винесення смертного вироку може бути свавільним кроком держави, оскільки вирок є продуктом судового розгляду і залежить від суб’єктивної думки складу суду, від тлумачення суддями обставин справи, моральних якостей суддів, прокурора, свідків, від їх професійної підготовки та діяльності. Ніхто не може заперечити трагічний та непередбачуваний момент – погрішність людського правосуддя, судову помилку, і прикладів, на жаль, тут можна наводити чимало. В США 1% засуджених до смертної кари за вбивство потім були визнані невинними. Коли мова йде про життя, яке у кожного лише одне, – то це багато.
  На наш погляд, можливість судової помилки є найсерйознішим аргументом проти смертної кари. Проте навряд чи можна вважати таким же вагомим аргументом те, що наявність смертної кари не є стимулюючим фактором. Наводяться цифри, що, наприклад, в Канаді через 20 років після відміни смертної кари (1976р.) число вбивств було на 27% менше, ніж у 1975р., тобто напередодні відміни. Разом з тим у США за минулий рік кількість вбивств була найменшою з 1960р. Порівнюючи рівень злочинності в США та Європі, деякі журналісти не враховують менталітет, психологію та традиції відповідних народів, вплив культурницьких факторів. Ще 150 років тому О. Кістяківський писав з цього приводу «Не тому здійснюється більше злочинів у відповідних країнах, що там часто застосовують смертну кару, а навпаки: тому там часто застосовують смертну кару, що здійснюється багато злочинів. Таким чином, не збільшення злочинів є результат частих страт, а збільшення страт є результат частих злочинів» .
  Слід відзначити, що опитування практичних працівників показує, що число прибічників

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>