іблійну логіку «око за око», то смертна кара є саме кара, оскільки застосовувалась і застосовується найчастіше всього за позбавлення життя іншої людини.
  Що стосується покарання, то основне його призначення – не покарати, а виховувати з метою попередження злочинів, тобто превенція. Як відомо, розрізняється часткова превенція (попередження здійснення конкретних злочинів у майбутньому) і загальна – вплив на громадську думку з метою попередження злочинів. У випадку застосування смертної кари часткова превенція має стовідсотковий ефект, оскільки в подальшому здійснювати злочини страчений вже точно не зможе. Смертна кара може бути і заходом соціального захисту, оскільки таким чином суспільство визнає, що лише так може убезпечити себе від особливо жорстоких і небезпечних злочинців. При призначенні такого покарання суд враховує, в першу чергу, громадську небезпечність особи, ступінь неприйняття нею загальнолюдських цінностей і, тільки зробивши висновок, що антигромадську спрямованість вже нічим не змінити, приймає жорстке рішення.
  Смертна кара як кримінальне покарання є правовим обмеженням, юридичним засобом, який стримує злочинців. Це обумовлено її природою і є об’єктивною властивістю, незважаючи на будьякі суб’єктивні оцінки і громадську думку. В сучасний період у нашому суспільстві відбуваються радикальні зміни, які неминуче призводять до певної дестабілізації суспільства. Це супроводжується переоцінкою цінностей, незадоволенням, розчаруванням, агресивністю, насильством, зростанням злочинності. В таких умовах відмінити один із стримуючих факторів порядку (хай і не абсолютно ефективний) – означає певною мірою посилити вказані дестабілізуючі процеси, на що не без підстав вказує частина юристів. Це аргументується тим, що інші стримуючі елементи соціальної регуляції (культурні, моральні, релігійні норми) діють ще недостатньо ефективно.
  Разом з тим у суспільстві сформувався певний стереотип,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>