ринцип «не заборонене законом дозволено». Цей принцип будується на відомому афоризмі Ш.Монтеск’є, який говорив: «Свобода – це право робити все те, що закон не забороняє». Такий підхід розглядався як необхідна передумова успіху, як реальний шанс для кожного реалізувати себе легальним шляхом. У цьому суть індивідуальної свободи, ідеї рівних можливостей, рівних стартових умов. А далі все залежить від особистих якостей. У цьому принципі, який є дійсно ринковим, закладено могутній імпульс прогресивного розвитку. Влада через закони повинна лише накреслювати загальні рамки, стояти на охороні порядку, встановлювати чесні «правила гри». За межами розумного правової заборони людина вільна і незалежна, в тому числі і від влади. Вона може на свій розсуд розпоряджатися своєю власністю, правами, досвідом, здібностями, капіталом.
  Сьогодні в умовах складної економічної та криміногенної ситуації цей принцип сприймається неоднозначно, а на побутовому рівні навіть негативно. Дозволеність сприймається як уседозволеність, можливість робити все, що хочеш. Ототожнюється принцип і його втілення. Зрозуміло, що цей принцип у повному обсязі може бути здійснений лише в розвинутому громадянському суспільстві, до якого Україна прагне. Різкий перехід від принципу «все заборонено» до принципу «все можна» не міг не створити проблем. Не принцип недосконалий, а поки що умови його здійснення, методи, практика застосування. Мав рацію Т.Гоббс, коли писав ще багато років тому: «...закони встановлено не для залякування, а для спрямування людських дій подібно до того, як природа поставила береги не для затримки течії ріки, а для того, щоб спрямовувати її» .
  Перед нашими законодавцями непроста альтернатива: що краще – заборони, обмеження та контроль чи уседозволеність на рівні аморальності і свавілля. Першим шляхом ми вже йшли, і наслідки відомі. Другим шляхом, як показує практика останніх років «перебудови» та перших років

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>