умов забезпечення прав і свобод громадян на рівні міжнародних стандартів мало прийняття Верховною Радою України закону «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини». Цей Закон визначає як законодавче застосування прав людини і громадянина в Україні, так і основні напрямки діяльності Верховної Ради України по забезпеченню прав і свобод людини.
  Суттєвий крок у цьому напрямку було зроблено й іншою гілкою влади в Україні – судовою. У травні 1997р. Пленум Верховного Суду України прийняв спеціальну постанову «Про поширення судового захисту прав та свобод людини і громадянина», у якій підкреслювалося, що вся діяльність судів «повинна бути підпорядкована захисту прав і свобод людини і громадянина».
  Захист прав і свобод людини державою здійснюється на двох рівнях: перший – це проголошення юридичних гарантій прав і свобод; другий передбачає конкретну організацію правоохоронної діяльності державних установ щодо захисту проголошених прав та свобод людини і громадянина. У ст. 3 Конституції України підкреслюється, що «права і свободи людини, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».
  Держава є інструментом втілення в життя загальної суверенної волі народу. Конституція встановлює міру взаємної свободи і відповідальності держави і особистості, визначає рамки «вторгнення» держави у сферу життєдіяльності індивіда, які не можуть бути подолані без ризику втрати владою легітимності. Права людини належать людині. Через це вони не можуть розглядатись як «подарунок» влади. Свобода людини – це її здатність діяти відповідно до своїх інтересів, спираючись на пізнання об’єктивної необхідності. Розбудова правової держави передбачає створення умов для юридичної свободи людини, своєрідного механізму правового стимулювання, в основі якого принцип

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>