в’язані і взаємозалежні.
  Якщо говорити про перспективну тенденцію розвитку соціальної правової держави, то в ній протистояння моралі і політики помітно знижується, сфера дії моральних ресурсів – збільшується. Зниження ступеня конфліктності і підвищення рівня злагоди в суспільстві, що автоматично призводить до зменшення питомої ваги політики у соціальному регулюванні, обумовлені розвитком громадського суспільства, достатньо високим рівнем життя, сформованістю демократичних традицій і політичної та правової культури.
  §3. ПРАВА ЛЮДИНИ І ВЛАДА
  10 грудня 1948 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав людини, в ст.1 якої проголошувалось: «Всі люди народжуються вільними й рівними у своїй гідності й правах». Тимто й було покладено початок затвердженню у сучасному світі принципу поважання прав і головних свобод людини без будьяких винятків. Поступово поширювалося визнання цього всезагального принципу, що було зафіксовано також у таких документах, як Декларація ООН про ліквідацію усіх форм расової дискримінації (1963р.), Міжнародних пактах про права людини, прийнятих ООН у 1966р.
  З самого початку проголошення незалежності України державні органи республіки у своїй законотворчій діяльності приділяють значну увагу забезпеченню прав і свобод людини у всіх основних сферах життя. У 1991р. Україна ратифікувала Перший факультативний протокол до Пакту про громадянські та політичні права, Конвенцію про права людини. Правам, свободам та обов’язкам людини і громадянина присвячено спеціальний розділ (ІІ) Конституції України 1996р., який охоплює 48 статей. У ст. 22 Конституції підкреслюється, що «конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані». З метою розвитку і конкретизації положень Конституції України було прийнято постанову Верховної Ради України «Про заходи державної політики України в галузі прав людини» (17 червня 1999р.). Велике значення для створення

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>