пільнотою.
  Як відомо, норми моралі не фіксуються в спеціальних актах – вони містяться у свідомості людей і у більшості випадків їх дотримуються, завдяки розумінню людьми справедливості їх приписів, забезпечуються внутрішнім переконанням і впливом громадської думки. Норми моралі визначаються як узагальнені правила поведінки (бути чесним, справедливим, добрим). Правові норми, які встановлює влада, являють собою деталізовані і конкретизовані, порівняно з моральними нормами, правила поведінки. В них закріплюються чітко визначені юридичні права і обов’язки членів суспільства.
  Норми права і норми моралі доповнюють і взаємообумовлюють одне одного в регулюванні суспільних відносин. Об’єктивна підстава такої взаємодії визначається тим, що правові закони втілюють у собі в ідеалі принципи справедливості так, як їх розуміє на цей час суспільство. Тому закони правової держави втілюють у собі і моральні вимоги абсолютної більшості людей. Разом з тим норми моралі здійснюють активний вплив на створення і реалізацію правових норм. Особливо важливу роль моральні норми відіграють у процесі застосування норм права компетентними органами при вирішенні конкретних юридичних справ. Так, правильним є юридичне вирішення судом питань про честь і достоїнство особистості, адже хуліганство багато в чому залежить від врахування моральних норм, які діють у суспільстві. Таким чином, моральні настанови здійснюють сприятливий вплив на реалізацію правових норм, на зміцнення законності і правопорядку.
  Моральність виявляється у реалізації законів, дотриманні і торжестві справедливості. Коли хтось запитав Конфуція: «Чи правильно відповідати добром на зло?», – він відповів: «Як можна відповідати добром? На зло відповідають справедливістю».
  Співвідношення моралі і влади багато в чому пов’язане з сутністю самої влади. Можливості влади розпоряджатися матеріальними та духовними благами, долями багатьох людей, самий престиж

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>