ди для оточуючих і держави.
  Роль влади в моральному удосконаленні суспільства і людини важлива, але разом з тим і обмежена. Влада створює лише зовнішні, певною мірою відносні умови для торжества моральності. Гарантуючи правопорядок, блокуючи руйнівні сили зла, вона убезпечує цим самим людину і дає їй можливість користуватись наданими свободами.
  Моральність людини виявляється в тому, що вона свідомо розуміє сенс правопорядку, вміє оцінювати свої і чужі вчинки з точки зору добра і зла, законності і справедливості, має уявлення про суб’єктивний, мотивований бік злочину. Особистість повинна критично аналізувати своє ставлення до моральноправової реальності. На наш погляд, досить виразно складне діалектичне співвідношення суспільного устрою і особистої свободи, влади і моральності полягає в тому, щоб людина не хотіла би такого суспільства, де б вона не могла зробити зла, а саме такого, щоб вона могла робити усіляке зло, але не хотіла його робити сама.
  Одним з джерел суперечностей між владою і мораллю є протиріччя між індивідуальністю людини і його колективною природою, неможливістю жити без інших людей, без суспільства. З цього приводу Т.Шевченко говорив: «У всьому людина необхідна для людини».
  Зростання різноманітних потреб, які випереджають можливості їх задоволення, породжують у людини спокусу отримувати блага за рахунок інших людей і природи, створюючи тим самим загрозу як окремим особам, так і всьому суспільству. Таких спокус у людини досить багато. Це спокуса багатством і споживацтвом, здобуттям все більш численних і дорогих матеріальних благ; спокуса можливістю владарювати над іншими людьми; спокуса похіттю – гіпертрофованими сексуальними потребами, які викликають прагнення оволодіти об’єктами сексуальної насолоди. Всі ці сприяють деградації людського суспільства і окремих людей. Мораль утримує людину від небезпечних для нього спокус і сприяє вирішенню протиріч між особистістю

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>