язок, честь і достоїнство.
  З моральної точки зору ознакою особистісного розвитку людини є його здатність робити вчинки за внутрішнім переконанням у найскладніших життєвих ситуаціях, не перекладати відповідальність на інших, не покладатися на обставини і навіть не просто «рахуватися» з обставинами, але й, коли треба, протистояти їм, втручатися у хід подій, виявляючи свою волю, свій характер. Поверхово і малопродуктивно було б уявляти мораль як звід «готових правил», які придатні для всіх випадків життя. Дещо суттєве диктується самою людиною, наказуючи йому (їй) в будьякій ситуації діяти морально, у відповідності з сумлінням. Мораль, як давно відзначено, керується принципом «повинен – і тому можу», а не «можу – і тому повинен». Коли вимога «повинен» для людини не є щось нав’язане іззовні, а результат власного вибору, то ігнорування його чи відмова від нього – це відмова від самого себе, від своєї індивідуальності.
  Мораль базується на відповідному розумінні сенсу існування, мети і призначення людини. Ядром, загальнолюдським змістом моралі є ідеї гуманізму. Саме ці ідеї, втілюючись у моральній свідомості, стають орієнтирами і регуляторами діяльності людей, а деякі з них потім отримують юридичне закріплення у праві. Моральні норми регулюють не внутрішній світ людини, а відносини між людьми. Тому мораль передбачає оцінку суспільних явищ не з індивідуальних, а з колективних і загальнолюдських позицій. При цьому слід відзначити, що є мораль групова, наприклад, професійна, проте, як правило, вона є специфічним виразом загальнолюдських моральних принципів, або є виявом глибокого розколу суспільства (мораль «новых русских» і пересічних громадян), або є дегенерацією моральності («воровська (злодійська) мораль»).
  Мораль і політика, яка є втіленням влади, функціонально близькі тим, що вони здійснюють регуляцію поведінки і життєдіяльності людей в цілому. Впорядкування поведінки людей відбувається

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>