в кінцевому рахунку досягали більшого, ніж ті, хто ставив на чесність». Таким чином, Макіавеллі підкреслює положення про «звільнення» влади від моралі; у боротьбі за владу «мета виправдовує засоби». Дії можновладців повинні оцінюватись, на думку Макіавеллі, не з точки зору моралі, а за їх кінцевими результатами, які, в свою чергу, визначаються інтересами держави, зміцненням влади.
  Подібні думки можна зустріти й у творах політиків ХІХ і ХХ століть, в тому числі у «класиків марксизмуленінізму». Ось, наприклад, К.Маркс: «У політиці заради відомої мети можна укладати союз навіть з самим чортом – треба тільки бути впевненим, що ти перехитриш чорта, а не чорт тебе» . У тому ж руслі висловився й В.Ленін, який говорив, що «покладатися на переконання, відданість та інші прекрасні душевні якості – це річ у політиці зовсім не серйозна» . Всі ці заповіти класиків «чудово» втілював у життя, мабуть, найкращий учень Макіавеллі (відомо, що він читав вищевказану працю Макіавеллі з олівцем в руках і залишив на ній свої нотатки) – товариш Сталін.
  У зв’язку з цим доцільно було б навести один історичний епізод (а щодо «моралі» Сталіна їх можна було б навести тисячі!). У 1924 році тодішні лідери партії більшовиків Зінов’єв і Камєнєв багато зробили, щоб залишити Сталіна на посту генерального секретаря. Через півтора року, коли Сталін відсторонив Зінов’єва і Камєнєва від влади, Зінов’єв, нагадуючи, як йому та Камєнєву вдалося врятувати Сталіна від падіння в політичне небуття, з гіркотою сказав: «Чи знає товариш Сталін, що таке подяка?» Товариш Сталін вийняв трубку з рота і відповів: «Ну, як же, знаю, дуже добре знаю, це така собача хвороба» .
  Влада, політика, яку проводять владні структури, органічно пов’язані з мораллю. Сам вибір політичної перспективи визначення засобів і методів їх досягнення базуються на моральних уявленнях людини, соціальної групи про добро і зло, справедливість чи несправедливість,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>