для досягнення корпоративних цілей, або через нездатність діяти легітимно. Держава, як суверенна влада, не може існувати і функціонувати поза правом. Влада, яка не базується на праві, – свідчення відсталості, регресу та кризи всього суспільного ладу. Це добре розуміли ще стародавні римляни, які говорили: «Pereat mundus et fiat justitia» («Хай загине світ, але закон здійсниться»). Правова держава тому і називається правовою, що вона діє на основі і у відповідності з правом.
  У сучасних умовах зв’язуюча роль права щодо держави посилюється. При цьому можна відзначити таку досить чітку тенденцію: чим точніше право відбиває об’єктивні потреби суспільного розвитку, тим більше воно «пов’язує» державу. Проте активність держави при цьому не обмежується, навпаки, вона стає цілеспрямованішою, результативнішою, прогресивнішою.
  Говорячи про взаємовідносини і взаємозв’язок влади і права, слід відзначити, що влада через політику втручається практично в усі сфери державного і громадського життя: економіку, ідеологію, мораль. Об’єктом політики стають як відносини, що набувають важливого значення для більшості членів суспільства і тому вимагають втручання державної влади, так і відносини, які є супутними, такими, що сприяють певній соціальній групі оволодіти владою і використовувати її для врегулювання соціально важливих зв’язків. Сфера діяльності політики є дуже широкою, але це не означає, що право є частиною політики. Право в цілому дійсно є засобом політики, і більшість політично важливих рішень реалізуються за допомогою права. Проте це не означає, що ці правові норми мають політичний характер. Реально дії політики і права перехрещуються. Деякі правові норми не мають політичної значимості (правила вуличного руху, нормативи оформлення деяких фінансових документів). За допомогою права оформлення набувають лише ті політичні відносини, яким треба надати загальнообов’язкового значення і використовувати

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>