на політику держави та діяльність політичних інститутів, до певної міри гарантувати суспільство від узурпаторської політичної влади. Правова форма забезпечує доступ до владної діяльності і державного управління відносно широких верств населення, їх досить реальну можливість впливати на розробку найважливіших соціально значних рішень, є своєрідною гарантією контролю з боку громадян за функціонуванням держави. Вона передбачає обов’язок держави забезпечити безпеку особи, її права, можливість працювати і не втручатися в певні сфери діяльності громадян. Як відзначав український гуманіст С.Оріховський, найкращим державним устроєм є той, в якому «закон є душею та розумом держави». Ідея правової держави передбачає зв’язаність влади правом, законами, які вона покликана поважати і дотримуватись їх. Це один з фундаментальних принципів будьякого демократичного суспільства, гарантія від волюнтаризму та свавілля. Сучасне право за своєю сутністю – це збалансована воля всього суспільства, воля, яка перетворює державу з всевладного володаря в контрольованого слугу суспільства.
  У сучасній юридичній літературі вказується на три можливі моделі взаємовідносин держави та права: тоталітарна (держава вище від права і ним не зв’язана); ліберальна (право вище від держави); прагматична (держава створює право, але пов’язана ним) . Першу модель, як то кажуть, «ми вже проходили» і повертатись до неї немає сенсу. Друга модель – це, скоріше, бажане майбутнє, та й чи потрібна вона тоді – це ще дискусійне питання, а третя модель – найближча до сьогоднішніх реалій України, можливості для її реалізації зростають з прийняттям Конституції України і нових кодексів права (кримінального, адміністративного, цивільного і т.д.).
  У процесі історичного розвитку нашого суспільства ступінь використання права був різним. Проте з ускладненням суспільного життя, вдосконаленням самого права і його можливостей спостерігається стійка

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>