самій його вершині. Проблема – тому, що влада пов’язана з політичною боротьбою і конфліктами, з необхідністю оптимального її використання.
  Влада, висловлюючись образно, чимось подібна до сонця. Вабить своїм блиском, може «пригріти», а може й спалити. Вона тисячами ниток, а іноді й ланцюгів пов’язана з кожною людиною, кожною родиною, від неї не сховаєшся, вимкнувши телевізор, бо влада – це політика, а політика – це те, як ми живемо і будемо жити. Дещо перефразовуючи відомі рядки Максима Рильського (до речі, теж написані про владу – ту саму, яка у нас колись була), – влада «у кожнім повороті нашого стерна». Лише хочеться, щоб ці «повороти стерна» вже не були «ліворуч», оскільки цією дорогою ми вже їхали сім десятиріч і заїхали в таку глухомань, якій позаздрив би й Іван Сусанін, плануючи свою знамениту «екскурсію» для поляків у великоруські ліси.
  Про владу писали, пишуть і будуть писати, оскільки було, є і буде про що. І в Біблії, і в давньогрецьких міфах цьому присвячено чимало сторінок і сюжетів. Вже Зевс боровся за владу зі своїм батьком Кроносом.
  Щодо української історії та історії боротьби за владу в її новітній період, то тут у пригоді стануть обидва класичні афоризми стосовно історії взагалі – Михайла Покровського, який говорив, що «історія – це політика, звернена у минуле», та Володимира Винниченка, який зауважував, що «неможливо читати українську історію без брому». Маємо те, що маємо. Це стосується не лише нашого нинішнього соціальноекономічного становища, але й нашої історії. Це тим більше стосується новітньої української історії, бо тепер вона дійсно наша, а не радянська чи російська.
  Монографія Олександра Бандурки та Володимира Греченка присвячена різним аспектам функціонування влади в Україні. Її принципова новизна, мабуть, у тому, що вперше проблеми влади розглядаються комплексно з трьох ракурсів: політологічного, юридичного та історичного. Ще одним достоїнством цього

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>