дьяку інформацію. За його даними, рядовий виборець на читання чотирьох з п’яти найпрестижніших газет, які були в опозиції до влади («Сільські вісті», «Голос України», «Товарищ», «Коммунист») витрачав значно більше часу, ніж на перегляд інформаційних програм.
  Обрання Леоніда Кучми Президентом на другий термін означало в цілому і перемогу державницьких, проринкових сил, продовження курсу реформ, а також посилення влади глави держави. Проте переобраному Президенту фактично в перші ж дні свого нового строку довелося зіштовхнутися з суттєвими проблемами, пов’язаними з утворенням нового уряду. Відповідно до Конституції України (ст.106) Президент призначає за згодою Верховної Ради України прем’єрміністра України. Л.Кучма подав на розгляд Верховної Ради кандидатуру В.Пустовойтенка, який займав цей пост з липня 1997 року. Але парламент не дав згоди на це призначення, і кандидатура В.Пустовойтенка була відхилена. За неї проголосувало 206 депутатів. Сам Пустовойтенко назвав це політичною розправою за підтримку НДП на недавніх президентських виборах Леоніда Кучми.
  На наш погляд, причини цього були такими.
  Поперше, ті кандидати в президенти, які програли вибори, але були впливовими народними депутатами, прагнули хоча б часткового реваншу і тому намагалися «відігратися» на найближчих співробітниках Президента, відхиливши кандидатуру його соратника, який очолював уряд при Президентові Кучмі два з половиною роки. Ситуація, як у вірші російського поета Скитальця (С.Г.Петрова):
  «Там – внизу – побежденные точат мечи,
  Наверху – победитель усталый».
  Подруге, на діяльність Кабінету Міністрів на чолі з Пустовойтенком досить суттєво вплинула світова економічна криза і, що для України особливо було відчутно, – криза в Росії 1998 року, що призвело до гальмування процесу реформ і погіршення соціальноекономічного становища. Це, в свою чергу, вплинуло на рішення багатьох народних депутатів.
  Потретє, ряд

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>