сів, 1937 року і виразно показала, що ж стоїть за гаслами «прогресивного» соціалізму.
  В передвиборній програмі Н.Вітренко передбачалося перейти до державного регулювання «соціальноекономічних процесів, розробки планів, забезпечення пріоритетного розвитку усуспільнених форм власності. Пропонувалось також ліквідувати без’ядерний статус України.
  Відповідно до догм «звичайного комунізму» (у тому розумінні, що не прогресивного) П.Симоненком висувалося завданнямінімум: відновити соціалістичний шлях розвитку, забезпечити народовладдя у формі Рад, припинити приватизацію. Комуністи обіцяли наполегливо діяти в напрямі створення Союзу суверенних господарств боротися за створення єдиного економічного простору, що означало б суттєве обмеження самостійного вирішення економічних проблем.
  Передвиборні пристрасті все більше розгоралися напередодні голосування. Як констатувала газета «Іменем Закону», «…передвиборні баталії межують з видовищним шоу. Вже стає ганебною традицією виплескування брудних помий на голови кандидатів, маса «цікавої» інформації звалюється на плечі виборців, здається, що на два місяці продірявлюється інформаційне небо і ми вже по коліна в словесному дощі, «мильній» воді, бурхливих потоках компроматів і викривань».
  Узагальнюючи суть президентських виборів як конфлікту цінностей, Л.Кучма в одному з своїх виступів напередодні голосування підкреслив: «На нинішніх президентських виборах не йдеться про особистості, а про те, яким шляхом розвиватиметься наша країна далі… Для мене зрозуміло: назад шляху немає. Поперше, тому, що ми там уже були. Подруге, це вже просто неможливо, оскільки усі колишні республіки колишнього Радянського Союзу пішли своїм шляхом і надто далеко порозбігалися».
  Слід відзначити, що газети, які вели антипрезидентську кампанію, мали найбільший за передплатою тираж («Комуніст» – 273355, «Голос України» – 165357, «Товариш» – 137501).
  Напередодні виборів два

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>