же критично – своїх опонентів.
  Лінія на дискредитацію своїх політичних опонентів чітко прослідковувалась у передвиборних матеріалах О.Ткаченка. Поряд з публікаціями, де його персона возвеличувалась, паралельно давались матеріали з критикою опонентів по передвиборному марафону. Так, у газеті «Сільські вісті» в одному з матеріалів (а таких було чимало) містилася різка критика з боку О.Ткаченка політики діючого Президента. «Це не реформа, це, м’яко кажучи, неподобство» – говорив О.Ткаченко. Далі давалася зверхня оцінка діяльності Президента взагалі: «Він (Президент) що, знає шляхи нарощування економічного потенціалу України та подолання кризи? Ні. Якби знав хоча б на «три з мінусом», то не допустив би такого обвалу». Президент не знає, а Ткаченко знав, про що теж відкрито заявлялося: «Ми знаємо, що треба для відновлення роботи виробництв, для повернення на робочі місця його трудівників». Свої «знання» О. Ткаченко «конкретизував» у простих популістських гаслах щодо підвищення зарплати. За 2 роки обіцяв збільшити її у 1,5 раза, за 5 років – у 3,4 раза, з тим, щоб у 2002 р. вона становила 250 грн., а у 2005 р. – 420 грн.
  Суперечливим було відношення О.Ткаченка до власного народу. Причому в одній і тій же промові народу давалась прямо протилежна характеристика. Наприклад, в одній із своїх промов він говорить про таку рису, як «боягузливість багатьох», а далі, що «народ України – мудрий, сильний». Щодо конкретики передвиборної програми, то головним завданням національного відродження О.Ткаченко вважав створення умов для щорічного збільшення населення на 150–200 тис.
  В іншому ключі проводив свою передвиборну кампанію Є.Марчук. Основний акцент тут було зроблено, окрім «ритуально необхідної» для кожного претендента критики на адресу діючого Президента, на необхідність твердої руки в управлінні державою. Звідси і його основні гасла: «Порядок в країні через рік або моя відставка» («Євген

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>