иборах Президента України.
  Разом з тим сам Леонід Кучма висловив переконання, що Президент України повинен бути «однозначно безпартійним». Він повідомив, що йому кілька разів пропонували вступити в ту чи іншу партію або створити партійну коаліцію. Л.Кучма підкреслив, що не зробив цього, «виходячи з однієї істини – сьогодні немає довіри суспільства до партій». Він нагадав, що зараз, згідно з соціологічними опитуваннями, в різні партії входить близько 2% населення України.
  Деякі з політичних опонентів Л.Кучми, розуміючи, що їм поодинці важко буде протистояти йому, вирішили утворити передвиборну коаліцію. Є.Марчук, О.Ткаченко, О.Мороз, В.Олійник підписали угоду про спільні дії, яка отримала назву канівської за місцем підписання, а самі підписанти – назву «канівська четвірка». Четвірка заявила про намір залучити до своїх лав лідера комуністів Петра Симоненка, «зробивши тим самим перемогу Кучми неможливою». Потім стали говорити про відставку кабінету Пустовойтенка і про зміну Конституції в питаннях формування уряду. Пропонувалося навіть створити альтернативну Центральну виборчу комісію. Проте згодом виявилося, що Симоненка в блок залучити не вдалося, Кабінет Міністрів відправити у відставку теж неможливо, а зміни в Конституції провести теж немає змоги, оскільки у спікера Ткаченка немає більшості у парламенті. «Канівська четвірка» не змогла створити навіть спільної програми. Як згодом виявилося, створення цієї коаліції було скоріше рекламним заходом, ніж політичною акцією, що пізніше визнав один з учасників «четвірки» Є.Марчук.
  Дива політичної «гнучкості» демонстрував під час передвиборної кампанії Олександр Ткаченко. Спочатку він підтримав Леоніда Кучму. Потім себе і запевняв, що буде боротися за президентство до переможного кінця. Потім підтримав О.Мороза, відтак – Марчука, а насамкінець – Симоненка. У своїх інтерв’ю О.Ткаченко досить самовпевнено оцінював власні можливості і дуже

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>