ему партійних виборів.
  За рівнем регіональної структурованості політичні партії та блоки, які подолали чотиривідсотковий бар’єр, можна розділити на три категорії:
  – ті, що мають реальну загальноукраїнську мережу обласних та місцевих осередків – КПУ, НРУ, СПУ, СелПУ та НДП. Це дало їм можливість вести агітаційнопропагандистську роботу в усіх регіонах і виборчих округах, спираючись на організаційнотехнічну базу;
  – легалізовані у партії лобістські представництва регіональних еліт, спираються на особистий вплив та популярність у окремому регіоні власних лідерів – «Громади», ПСПУ, СДПУ(о). Так, підсумковий результат «Громада» був фактично забезпечений голосуванням у Дніпропетровській області (35,3%), СДПУ(о) – у Закарпатській (31,7%), ПСПУ – Сумській (20,9%). При цьому чотиривідсотковий бар’єр «Громада» подолала лише у трьох областях, СДПУ(о) у 6ти, а ПСПУ – в 11ти.
  Окремо слід виділити Партію зелених України, феномен якої полягає у тому, що, не маючи розвиненої регіональної структури і не будучи «регіональним угрупованням», вона змогла отримати необхідну кількість голосів, подолавши чотиривідсотковий бар’єр у 23 областях країни лише завдяки використанню привабливої для електорату реклами і передвиборних гасел.
  Вибори до Верховної Ради показали, що політичні конфлікти в Україні продовжують існувати і мають досить гострий, багатовекторний характер, але основним є протистояння виконавчої влади і реформаторських сил, що її підтримують у партіях та серед громадян, і лівих сил, які виступають проти ринководемократичного курсу.
  Обрання половини складу Верховної Ради за партійними списками різко змінило ставлення вітчизняної політичної еліти до партійності і означало «момент істини» стосовно реальної суспільної вартості окремих партій.
  Політичне значення виборів у нинішні кризові, перехідні часи в Україні зумовлюється тим, що в ході виборів відбувається ряд докорінних змін у суспільстві

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>