в усіх гілках і на всіх рівнях влади.
  Вибори показали ще існуючу реальну різницю між політичною та ідеологічною орієнтацією виборців східних та західних областей, хоча ця різниця дещо зменшилась. На результати виборів вплинула постійна боротьба між регіональними клановокорпораційними угрупованнями за перерозподіл сфер політичного та економічного впливу. Суттєве значення мала також ступінь контрольованості ситуацією в областях з боку влади, пов’язаної з політичною та особистісною орієнтацією і організаторськими здібностями керівників цих структур. Не останню роль у виборах відіграла також міра розвинутості регіональної політичної інфраструктури та реальна вага місцевих осередків політичних партій і блоків.
  Одне з головних питань, на яке прагнули відповісти аналітики за підсумками виборів, – чи є ці вибори дійсно багатопартійними? Частина політиківпрактиків і значно менша – теоретиків визнають за факт появу в Україні реального політичного спектра, який більшменш точно репрезентує різні політичні і соціальноекономічні інтереси. Інша частина оглядачів стверджує, що класичного багатопартійного змагання не відбулося, – як і раніше, головним чином ми спостерігали боротьбу двох сил: демократів і лівих.
  Проте, на наш погляд, вибори 1998р. всетаки засвідчили, що, окрім традиційних комуністичноностальгійних і радикальних правих настроїв, значна кількість громадян почала сповідувати так званий центризм. Щоправда, у багатьох його відтінках – від ліво до правоцентризму. Але найперше про очевидне зростання політичної толерантності свідчить беззаперечний успіх на виборах Партії зелених. Зелені стали своєрідною віддушиною для розчарованих у всьому і вся інтелектуалів різного рівня. НДП, яка мала у Верховній Раді другого скликання лише 10 депутатських мандатів, збільшила число своїх депутатів до 27. Більш як у 2 рази зросла чисельність представників НРУ (323 до 47). Представництво СДПУ(о) зросло

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>