я «Громада» – 4,68%, Прогресивносоціалістична партія – 4,03%, Соціалдемократична партія України (об’єднана) – 4,01%.
  Серед народних депутатів, обраних в одномандатних виборчих округах, безпартійних було 114 осіб, тобто 51,12%, тоді як їх пропорційна кількість серед кандидатів у депутати була дещо меншою – 43,4%. Це свідчить, що в одномандатних округах часто виборці віддавали перевагу особистості перед партійною приналежністю. Дуже строкатою була партійна характеристика таких депутатів: найбільше – 38 (17,04%) – від КПУ, далі 14 – (6,28%) – від НРУ, 12 (5,38%) – від Аграрної партії України, 7 (3,14%) – від «Громади». Ще 17 партій отримали меншу кількість народних депутатів, обраних в одномандатних виборчих округах. Ці дані свідчать про наявність другої тенденції в українському електораті: поряд із значною кількістю безпартійних депутатів, яким віддано перевагу, симпатії до партій в одномандатних округах в цілому відбивають і позиції цих партій у загальнодержавному багатомандатному окрузі. Разом з тим слід відзначити, що політичні сили лівого спектру тут мали менший успіх, ніж по загальнодержавному виборчому округу. Очевидно, це пояснюється тим, що люди голосували не стільки за комуністичну ідею, скільки проти тодішньої соціальноекономічної ситуації, проти погіршення рівня життя. По мажоритарних округах лівим вдалося завоювати 45 із 225 депутатських мандатів, що не є достатньо успішним результатом.
  Проте якщо підсумовувати загальну кількість мандатів, отриманих лівими у Верховній Раді третього скликання, то слід констатувати зростання їх кількості. Якщо у Верховній Раді другого скликання КПУ мала 82 депутатські мандати, то у новообраній Верховній Раді – 122. Блок СелПУ – СПУ – з 30 до 34, ПСПУ – з 2 до 16.
  На відміну від виборів 1994р., коли в Україні спостерігався чітко виражений «червоний пояс», що охоплював переважно східні та південносхідні регіони, відносна перемога на останніх

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>