адалася на владу та її структури.
  В одномандатних виборчих округах на день виборів було зареєстровано 3362 кандидати, прізвища яких були внесені до бюлетенів для голосування. У середньому на один мандат претендувало 18 кандидатів у депутати: кількість зареєстрованих кандидатів коливалася у різних округах від 3 до 37 осіб. Найбільше – в окрузі №73 (м.Іршава, Закарпатська обл.). Із вказаної загальної кількості кандидатів у народні депутати в одномандатних виборчих округах 2242 особи, що складає 56,6%, висунуті політичними партіями та виборчими блоками партій.
  Характеризуючи учасників передвиборної боротьби, Президент України Л.Кучма відзначав, що «занадто велика кількість блоків і партій стали суб’єктом виборного процесу. В той час, як на оптимальний результат можна було б реально сподіватись, якщо б партії були виразнішими, а їх число меншим». Разом з тим Президент піддав критиці наявну виборчу систему, вважаючи, що кращою є мажоритарна система і тому «цей парламент не буде відображати інтереси всього населення України».
  Вибори до Верховної Ради, які відбулися 29 березня 1998 року, засвідчили, що навіть в умовах кризи громадяни України можуть розв’язувати політичні проблеми легітимним шляхом, за допомогою загальновизначених демократичних процедур.
  У багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі із 30 партій та блоків до парламенту, подолавши необхідний чотиривідсотковий бар’єр, пройшли 7 партій та 1 виборчий блок. У виборах взяли участь 70% виборців. Особливістю українського електорату є значна частина в ньому виборців пенсійного віку – до 40%. Звичайно, що це суттєво вплинуло на загальні підсумки виборів. Серед партій найбільшого успіху досягли комуністи (24,68% по багатомандатному загальнодержавному округу). Народний Рух України – 9,42%, блок Соціалістична партія України – 8,56%, Партія зелених України – 5,44%, Народнодемократична партія – 5,01%, Всеукраїнське об’єднання

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>