канський соціолог Олвін Тофлер, – силу та багатство і стали визначальним фактором функціонування влади». Справжньої влади набувають знання та володіння інформацією . На наш погляд, таке твердження є скоріше прогнозом, ніж констатацією реалій. Можливо, у ХХІ столітті так і буде, проте зараз (особливо стосовно України) говорити про пріоритет цих ресурсів над економічними, соціальними та силовими ще, на жаль, занадто рано. При цьому ми не применшуємо значення інформації, тому що здійснення влади без достовірної інформації неможливе. Прийняття оптимальних рішень у всіх аспектах реалізації влади, безпосередній вплив на свідомість людей для досягнення потрібної мети може базуватися лише на грунтовній, всебічній, достовірній інформації та знанні, і приказка «Хто володіє інформацією – той має владу» тут є якраз доречною. Можна погодитись з тим, що тенденція підвищення значення культурноінформаційних ресурсів як джерела влади в сучасному світі виявляється досить виразно.
  Використання ресурсів влади перетворює на реальність її процес, який характеризується, перш за все, засобами і механізмом владування. В політичній науці виділяють два головні способи владування (два «обличчя» влади). Перший з них – у спонуканні об’єкта до певних, вигідних суб’єкту дій. Другий – в забезпеченні бездіяльності підвладних, блокуванні небажаних для керівництва видів їх поведінки. Реальний прояв у суспільстві цієї якості політичної влади – у її здатності виключати із сфери громадських дискусій і політичних рішень певні теми і тим самим запобігати їх адекватному відбиттю у масовій свідомості і реальному розгортанню відповідних політичних конфліктів.
  Політика влади в сучасних умовах має тенденцію до поліцентризму (хоча ряд політологів заперечують це). Мається на увазі не тільки збільшення різних центрів влади і посилення їх конкуренції між собою, але й розширення соціального простору, в рамках якого діють відповідні

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>