методам управління».
  Першим «власним» прем’єрміністром, тобто таким, чию кандидатуру він обрав сам, Л.Кучма вважає Є.Марчука (березень 1995 – травень 1996рр.). «Марчук, – пише Л.Кучма, – являв собою небачений до того часу тип українського політика – імпозантний, ерудований, знає іноземні мови..., він справляв враження людини знаючої і енергійної, такої, яка добре орієнтується в інформаційних потоках». Основним його недоліком Л.Кучма вважає небажання брати на себе поточну господарську роботу. В своїй діяльності Є.Марчук «намагався не лише дистанціюватися від прийняття непопулярних рішень, але й взагалі не вступати ні у які конфлікти з кимби то не було, не дотримуючись при цьому явно чийогось боку».
  «Найбільшою своєю помилкою» вважає Л.Кучма призначення прем’єрміністром П.Лазаренка (травень 1996 – липень 1997рр.). У Лазаренка були певні якості господарника, в тому числі хватка, хитрість, працездатність. Його талант – «кримінальнономенклатурний». Суть цього таланту – «зробити з будьякої посади прибуткове місце». Лазаренко фактично сформував монополію на газ, був близький до цього на ринку хліба та спирту, активно захоплював нерухомість, контроль над банками. Час від часу він намагався падати перед Л.Кучмою на коліна і при цьому кричав: «Батьку! Все для України зроблю! Життя не пожалкую!». Лазаренко проводив свої операції дуже обережно. Основою махінацій були бартерні операції – фактично неконтрольовані і неможливі для прослідкування. У липні 1997р. П.Лазаренка було звільнено з посади прем’єра і прем’єрміністром України призначено В.Пустовойтенка.
  Після прийняття Конституції України Верховна Рада чимало зробила для удосконалення діяльності органів державної влади. Зокрема, деталізовано статус Кабінету Міністрів, державних адміністрацій, Кримської Автономії. Саме в цей період вирішені питання, пов’язані з правовим регулюванням діяльності ще кількох найвищих державних органів, зокрема,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>