иків – як проти держави Україна, так і створюваних базових суспільних цінностей.
  На п’ятому році незалежності протягом тривалого часу назрівав страйк шахтарів і гірників. Склалася напружена ситуація в Криму. У політичну боротьбу втягувалися релігійні організації. За даними Міністерства у справах національностей та культів близько 600 населених пунктів України перебували у стані відкритого протистояння, і ці конфлікти давно вже вийшли за межі майнових. Події 18 липня 1995р., пов’язані з похованням патріарха Володимира на Софійській площі у Києві, очевидне тому підтвердження. Як зазначав Президент Л.Кучма, політичні дивіденди подій на Софійській площі «отримали лише екстремісти, але ми не маємо права віддати їм політичну ініціативу». Промовистою ілюстрацією ошукування народу трестовими кампаніями і провокування його до екстремістських дій могли послужити пікетування вулиць Запоріжжя, де пограбовані вкладники тримали плакати з написами: «Навіщо нам така влада?».
  У самій виконавчій владі продовжували зберігатися нестабільність та протиріччя. Конфліктні ситуації, які виникали між Верховною Радою та Кабінетом Міністрів, між Президентом та Верховною Радою, між Президентом та Кабінетом Міністрів, призводили до того, що змінювалась найслабша ланка у цьому трикутнику, а саме уряд. За три роки змінилося 4 прем’єрміністри, що свідчить і про недоліки в кадровій політиці, і про складність керування державою в умовах кризи, і про гостроту політичних конфліктів. В період з червня 1994 по березень 1995рр. український уряд очолював В.Масол. Президент Л.Кучма називає першого свого прем’єра (призначеного, до речі, не ним, а ще Л.Кравчуком, але залишеного як досвідченого фахівця і компромісну політичну фігуру) «одним з найталановитіших представників старої адміністративної гвардії, який блискуче знає економічний потенціал України», але й таким, який «віддає перевагу застарілим адміністративнокомандним

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>