ти Всеукраїнський референдум з питань затвердження Конституції. Відповідно до рекомендацій Президент видав указ, який знову призвів до загострення конфлікту між виконавчою і законодавчою гілками влади. Знову розпочалися пошуки компромісу. Робота п’яти узгоджувальних комісій з найбільш спірних питань (статусу Республіки Крим, державної мови, державної символіки, приватної власності, розподілу владних повноважень) дала свої наслідки.
  Українським політикам вдалося уникнути референдуму з приводу прийняття Конституції. Попередні соціологічні опитування свідчили, що він міг би відбутися, і Конституцію було б схвалено всенародно, проте для парламенту це мало б негативне значення, засвідчило б його неефективність і невміння консолідуватись. Процес прийняття Конституції України засвідчив, що в парламенті виникне конструктивна ситуативна більшість, яка була здатна ухвалювати суспільно необхідні політичні рішення. Держава уникла політичної кризи і відкритої конфронтації, що засвідчувало здатність українських політиків виробляти компроміси і формувати загальноприйняту позицію в інтересах власної держави, а також те, що раціональні чинники в політичній свідомості і в політичному просторі України набували належної ваги. Конституція комплексно відображала і узгоджувала суспільнополітичні настрої численних політичних груп і партій. Прийняття Конституції України конституційною більшістю (2/3) голосів 28 червня 1996р. стало центральною подією політичної історії незалежної Української держави. Ця подія стала яскравим свідченням непродуктивності конфронтаційної політики, можливості досягнення суттєвих політичних результатів тільки шляхом переговорів, компромісів та узгоджень. Прийняття конституції свідчило про поразку радикальних колідністичних сил і перемогу політичних сил державницького і демократичного спрямування. Разом з тим прийняття Конституції, за оцінкою Президента України Л.Кучми, «має сліди

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>