створюється передусім для політичної стабілізації суспільства й досягнення певної рівноваги між законодавчою і виконавчою гілками влади. За умов неструктурованого українського суспільства, слабкості політичних партій і недосконалості адміністративнотериторіального устрою держави наявність верхньої палати, як вважали прихильники цієї ідеї, оптимізувала б законодавчий процес, зробила б його ефективнішим.
  Заперечення ідеї двопалатного парламенту аргументувалося тим, що така структура вищого законодавчого органу сповільнюватиме процес законотворення, зробить його заплутаним, а головне – послабить законодавчу гілку влади перед виконавчою. Не вважалося переконливим і те, що верхня палата представлятиме інтереси регіонів. Закони, наголошували опоненти двопалатності, приймаються не для регіонів, а для цілої країни.
  Відмітною рисою конституційного процесу в Україні був агресивноконфліктний характер політичної риторики опонентів як у сесійній залі, так і в засобах масової інформації, що зумовлювалось прагненням відстояти саме свої вузькокорпораційні, групові інтереси, надати їм конституційного, загальнонаціонального звучання. Ліві фракції внесли на розгляд свій альтернативний проект, названий Конституцією Української Радянської Соціалістичної Республіки.
  Дуже гострі конфліктні ситуації виникли при обговоренні питань про державну символіку і державну мову. Думки висловлювались прямо протилежні: визнавати державною тільки українську мову чи українську й російську. У результаті було досягнуто компромісу: державною мовою є українська, але гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
  Однак не всі позиції протидіючих сторін вдалося узгодити під час читань у Верховній Раді, і конституційний процес знову зайшов у глухий кут. У такій ситуації Рада національної безпеки при Президенті України та Рада регіонів рекомендувала Л.Кучмі оголосити

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>