зацією чи групою. Крім того, в демократичних організаціях індивіди можуть виступати і суб’єктом влади – обирати і контролювати керівництво, і її об’єктом – виконувати його рішення, що теж призводить до ідентифікації.
  Владний процес регулюється та впорядковується за допомогою спеціального механізму влади – системи організацій і норм їх влаштування і діяльності. Стосовно такого складного суб’єкта, як суспільство (народ), механізмом влади є державні органи та інші політичні інститути та право. Влада може функціонувати в найрізноманітніших формах: конфронтація і співробітництво, контроль і управління, заохочення і покарання, примус та насильство. Але в будьякому разі політика влади стає справді сильною (у загальноісторичному контексті) лише тоді, коли втілює в реальність основні інтереси членів суспільства, діє в рамках закону, зміцнює законність і правопорядок, створює умови для вільного розвитку особистості. Серед функцій політичної влади найважливішими є управління, організація, контроль і розподіл. Всі ці напрямки в реалізації політичної влади зливаються в одну інтегральну функцію – функцію підтримання цілісності суспільства, координації та узгодження суспільних інтересів, розробки оптимальних рішень з найважливіших питань.
  Для того необхідно використання всіх ресурсів влади, тобто усіх тих засобів, використання яких забезпечує вплив суб’єкта на об’єкт влади. У процесі їх реалізації суб’єктом вони можуть трансформуватися у владу, яка і являє собою здатність перетворювати певні ресурси в стійкий вплив у рамках системи взаємопов’язаних агентів.
  Останнім часом все більшого значення набувають культурноінформаційні ресурси – знання та інформація, а також засоби їх отримання і поширення: інститут науки та освіти, засоби масової інформації. На порозі ХХІ ст. «знання, в силу своїх переваг – нескінченності, загальнодоступності, демократичності, підпорядкували собі, – як вважає американський

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>