і проекти. Нарешті, 26 жовтня 1993р. було оприлюднено новий проект Конституції, який теж викликав досить гострі дискусії. В центрі полеміки опинились питання державного устрою (проблема федералізації), розподілу влад місцевого самоврядування, структури представницького органу, ринкової економіки та приватної власності.
  Досить суттєві розходження виникли і з приводу органу, який мав прийняти нову Конституцію. Виявилося аж чотири точки зору: перша – Верховна Рада; друга – референдум; третя – Конституційна асамблея (спеціальний створений для цього орган); четверта – Верховна Рада і референдум.
  Проте в цей час обидві спроби просунути вперед конституційний процес – винесення на всенародне та громадське обговорення у 1992 1993рр. двох варіантів проекту Конституції України – закінчилися невдачею: Верховна Рада не затвердила жоден з них. Це можна пояснити, перш за все, певною непослідовністю органів влади у здійсненні процесів реформування, боротьбою навколо прийняття Основного Закону різних політичних сил, які гальмували процеси правової визначеності та регламентації суспільних відносин.
  Під час обговорення варіантів нової Конституції основний конфлікт склався навколо проблеми розподілу владних повноважень, що було цілком зрозумілим.
  Верховна Рада прагнула більших повноважень і більшої влади для себе, а частина депутатів намагалася зберегти систему радянської влади без чіткого розподілу на гілки влади. Щодо конкретних розходжень – то Верховна Рада не погоджувалась із двопалатною структурою майбутнього парламенту, вважаючи, що це послаблює її в цілому, обмежує повноваження, «роздрібнює» їх. Крім того, ліва більшість парламенту виступила проти повноважень проекту нової Конституції щодо сильної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування. Фактично ліві погоджувалися лише на косметичні зміни в обмін на збереження принципових положень Конституції України 1978р.
  Безкомпромісна

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>