п’ять років по тому, оцінюючи ці події вже з позиції свого політичного досвіду і розвитку України, писав: «Кравчук – людина, яка стояла біля витоків незалежності України, і цього місця в історії ніхто і ніколи у нього не забере. Як би хто не оцінював його курс часів президентства, для мене очевидно: Кравчук зумів перерости рівень номенклатурного працівника і стати справжнім політиком і державним діячем, а це дано не кожному».
  Леонід Кучма і Леонід Кравчук вирішили, що їм необхідно буде співробітничати на благо країни, але, як відзначає Л.Кучма, їх зустріч після виборів «скоріше нагадувала те, як після бою обіймаються боксери».
  Перші суттєві кроки у своїй діяльності новообраний Президент зробив саме на шляху зміцнення і реформування системи влади. З метою недопущення конфліктів між окремими гілками влади уже 19 липня 1994р. Л.Кучма, О.Мороз та прем’єрміністр В.Масол опублікували спільну заяву, в якій зробили акцент на необхідності узгодженої діяльності гілок влади як важливої умови добробуту суспільства, а також на зміцненні регулярних контактів з метою консолідації суспільства і конструктивної взаємодії різних політичних сил. Але вже за кілька днів президентські ініціативи почали зустрічати протидію законодавців.
  У вересні 1994р. Л.Кучма видає Указ про створення Ради регіонів, «з метою проведення взаємних консультацій, вироблення узгоджених проектів рішень з найбільш важливих проблем економічної та соціальної сфери, з питань, що виникають у відносинах між центральними і місцевими органами місцевого самоврядування». До складу цієї Ради увійшли голови обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів, віцепрем’єр уряду Республіки Крим. Очолив її Президент України, його заступником став прем’єрміністр. Це був крок, пов’язаний з подальшою демократизацією влади, встановленням тіснішого зв’язку з регіонами, чіткішим врахуванням їх інтересів, запобіганням можливих

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>