бази, керуючись при цьому здоровим глуздом і відчуттям відповідальності за долю народу і держави».
  Новий продуманий тактичний крок зробив у цей час і О.Мороз. 15 червня 1994р., за кілька днів до виборів, кандидат в президенти і одночасно Голова Верховної Ради з порушенням регламенту добився схвалення парламентом своєї програми становлення економіки країни в кризовий період. Така реклама, як пише Л.Кучма, й не снилася нікому з кандидатів! Разом з тим О.Мороз пропонував обирати президента на Всеукраїнському з’їзді представників рад, що давало б переваги Голові Верховної Ради.
  Боротьбу за посаду президента розпочали спочатку 11 претендентів, але до бюлетенів в кінцевому рахунку було включено 7 осіб: Л.Кравчук, І.Плющ, В.Бабич, Л.Кучма, В.Лановий, О.Мороз, П.Таланчук. У першому турі найбільшу кількість голосів набрали Л.Кравчук (37,68%) та Л.Кучма (31,25%). У другому турі виборів 10 липня за Л.Кучму проголосувало понад 52% виборців, а за Л.Кравчука – 45%.
  Слід визначити, що основне протистояння на виборах президента 1994р. навряд чи можна кваліфікувати як конфлікт цінностей. Мова йшла про міжгрупову та міжособистісні боротьбу, конфлікт інтересів, оскільки обидва основні президенти відстоювали державність і курс на ринкові реформи.
  Сам Л.Кучма визнав, що Південь і Схід, які забезпечили йому перемогу, «голосували не стільки за мене, скільки за зміни в політичному та економічному житті», – тобто долю посади президента вирішили протестні! проти тодішньої влади голоси і бажання змін. Головними чинниками, які вплинули на результати виборів, були тяжке соціальноекономічне становище і перманентні конфлікти у верхніх ешелонах влади.
  В Україні мирним, демократичним шляхом відбулася зміна Президента. Леонід Кравчук, який стояв біля початків незалежності України, очолював країну у той час, коли вона робила лише перші кроки на шляху державотворення, змушений був піти у відставку. Леонід Кучма

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>