програму, а на те, щоб довести, що я не справився зі своїми обов’язками». Разом з тим Л.Кравчук висував застереження, що вибори навряд чи доцільні у такі стислі строки.
  На наш погляд, це був досить продуманий тактичний хід, який переслідував кілька цілей. Л.Кравчук намагався визначити, якою буде реакція загалу на таку заяву, щоб потім діяти відповідно до неї. Якщо реакція мала б відтінки схвалення його діяльності, то це б давало впевненість у необхідності продовжувати боротьбу. Не виключено також, що Кравчук хотів відвести себе від вогню критики на певний час, щоб преса та політичні опоненти зосередилися на боротьбі між собою і тим самим погіршили свої шанси, автоматично підвищуючи його.
  Поряд з цим у пресі розпочалася полеміка між основними претендентами на президентську булаву. Л.Кучма згадував, що пропагандистська машина включилася проти нього на повну силу. «Мене піддавали жорстокій критиці справа і зліва, – пише він. – Добре, якби лише критиці – не обходилося і без прямого обману виборців. Мою точку зору на те, що російська мова не повинна бути в Україні на правах іноземної, зображували як намір надати їй статус державної. Мої заклики до дружби і співробітництва з Росією видавали за прагнення відмовитися від суверенітету країни. Тут, правда, я вже не міг стриматися в рамках ввічливої поведінки, і, коли одного разу під час телеінтерв’ю мене спитали, що я думаю з приводу таких обвинувачень, я прямо відповів, що говорити таке може лише або негідник або хвора людина. Дійшло до прямого залякування початком громадянської війни у випадку моєї перемоги».
  В умовах гострої політичної боротьби Л.Кравчук вирішує змінити свою думку і балотуватися в президенти, але разом з тим робить кілька спроб перенести ці вибори. У посланні Верховній Раді нового скликання він пропонує «розглянути в першочерговому порядку питання про перенесення червневих виборів до підведення відповідної законодавчої

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>