політичній системі суспільства лише держава володіє суверенною владою і це визначає верховенство її щодо всіх інших організацій. Будучи знаряддям здійснення інтересів і волі панівної у соціально неоднорідному суспільстві верстви чи групи, держава водночас впливає на все суспільство в цілому, бере на себе вирішення загальних питань, сприяє відтворенню таких умов, за яких суспільство може існувати як цілісний соціальний організм. Завдання кожної держави – створити таку систему публічної влади, яка здатна забезпечити одержання, аналіз і систематизацію необхідної інформації; узгодження інтересів різних груп у межах суспільного устрою; оптимальну систему підтримання громадського порядку. «Влада, – говорив Президент України Л.Кучма, – зобов’язана… забезпечувати послідовність, стабільність і динамізм у розвитку країни» . Ще один аспект лінії керівництво – підкорення – підкорення за переконанням. Такий тип підкорення пов’язаний з мотиваційним впливом свідомості і менталітету, ціннісних орієнтацій, які складають ніби «другу природу» особистості (якщо «першою природою» вважати первинні, біологічні потреби і повсякденні інтереси індивіда). Готовність підкорятися державі чи іншому суб’єкту влади заради вищих, ніж безпосередні індивідуальні інтереси, цілей (національних, моральних, релігійних та ін.) – суттєве джерело сили влади.
  Ще одним мотивом підкорення є авторитет. Він базується на переконаності підлеглих у особистих здібностях керівника, і це детермінує їх підлеглість без переконання чи страху.
  Влада, заснована на інтересах, переконаності й авторитеті, може переростати в ідентифікацію підлеглого з керівником. У цьому випадку досягається максимальна сила влади і суб’єкт сприймається об’єктом як свій представник і захисник. Як правило, це буває у тих випадках, коли подібна ідентифікація є результатом спільності інтересів керівника і виконавця і виникнення в останнього почуття єдності з усією

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>