иборів було обрано лише 334, але при обранні спікера все одно вимагалась більшість у 226 голосів – більшість від конституційного складу депутатського корпусу. Навіть О.Ткаченко, який тоді був заступником Мороза, говорить, що Мороз «чотири роки був нелегітимним Головою Верховної Ради».
  До речі, перший же конфлікт у новообраній Верховній Раді стався саме зза О.Ткаченка, якого висунули на посаду першого заступника Голови Верховної Ради. Не погодившись із цією кандидатурою, 117 депутатів демонстративно відмовилися реєструватися на вечірньому засіданні 19 травня 1994р. У відповідь новообраний Голова продемонстрував характер: оголосив засідання закритим, порадив усім зібратися у фракціях й ще раз обговорити кандидатури. А також повідомив, що список усіх тих, хто не зареєструвався, він передасть у засоби масової інформації. Такий вольовий тиск призвів до того, що першим заступником Голови Верховної Ради став О.Ткаченко.
  Порівняно швидко відбулася політична структуризація Верховної Ради. На 1 липня 1994р. у її складі налічувалося 9 депутатських груп і фракцій: фракція «Комуністи України за соціальну справедливість і народовладдя» (84 депутати); фракція Народного Руху України (27); Соціалістична фракція (25); група «Центр» (38); група «Аграрники України» (36); група «Реформи» (27); група «Єдність» (25); група «Державність» (25); Міжрегіональна депутатська група (МДГ) (25); 20 народних депутатів не входили до складу фракцій і груп.
  Вибори у Верховну Раду були своєрідною прелюдією до виборів Президента. Ще в лютому Л.Кравчук пішов на неординарний крок, заявивши, що не буде балотуватися на другий термін президентства. Він пояснював це тим, що його участь призведе до загострення ситуації, буде трактуватися як захист того стану, який склався в економіці та суспільстві, а головне, що «політичні лідери, які будуть висунуті кандидатами в президенти... всі сили спрямовуватимуть не на конструктивну

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>