цих міркувань напрошується висновок про необхідність надання Криму особливого статусу і забезпечення максимальної автономії при прямому стратегічному контролі Москви, але з врахуванням соціальноекономічних інтересів України і етнокультурних вимог кримських татар».
  Досить відверта позиція, яка відбиває прагнення певних кіл Росії і не потребує детальних коментарів. Суть її – у встановленні стратегічного контролю Росії над Кримом. Проте в самій Україні, навіть серед народних обранців найвищого законодавчого органу, є більш радикальні думки. В Україні ліві, які весь час прагнуть до реанімації Союзу РСР, об’єктивно діють в інтересах Росії і тому репрезентують частину російського фактора, якщо врахувати їх вимоги щодо мови, внутрішньої і зовнішньої політики. Тут слід врахувати і стійкі зв’язки Грача з Зюгановим (на виборах 1994р. компартія поширювала листівки з надписом «Грач – птах російський»). Деякі аналітики вважають, що різниця між впливом Росії в Криму і впливом комуністів у Криму лише в тому, що окремі російські структури не проти приєднати Крим до Росії поки що навіть без України, в той час як комуністи ведуть справу до того, щоб приєднати до Росії Крим, але разом з Україною. Якщо ж припустити, що таке станеться, то Крим стане заштатною провінцією Росії, одним з ведмежих її кутків, добре, якщо вісімдесятякимось суб’єктом федерації. Це було б і певним фіаско для кримських політиків. Одне – це жити в Україні і демонструвати ностальгію за Росією (викачувати з Росії «політичні» гроші, їздити героємборцем у Москву, робити вигляд «відірваності» від батьківщини), а інше – управляти заштатною провінцією Росії і відправляти своїх дітей на нескінченні російські війни. В такому випадку вигідніше підтримувати стан перманентних, але не дуже великих конфліктів, щоб весь час бути «на видноті».
  Останнім часом ми спостерігаємо новий конфлікт – між лівою частиною кримського парламенту на чолі зі

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>