кладі суверенної держави.
  23 грудня 1998р. Конституція Автономної Республіки Крим затверджена Верховною Радою України, а 31 грудня 1998р. Президент України підписав закон України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим». Тим самим завершився важливий етап становлення автономної республіки, визначення її статусу і повноважень.
  Проте і після цього Крим періодично залишається простором політичних конфліктів. Це пов’язано з тим, що Крим – не просто регіон серед інших регіонів держави. Знаходячись у складі України, Крим відчуває вплив Росії і, певною мірою, Туреччини, тому є суб’єктом не регіональної політики, а геополітики.
  Можливі перспективи політики Росії щодо Криму досить рельєфно висловив Олександр Дугін у книзі «Основи геополітики» (Москва, 1999). Він пише: «Крим – це особливе геополітичне утворення, що традиційно відрізняється етнічною мозаїчністю. Малороси (українці – така термінологія досить виразно свідчить про світогляд цього геополітика – Авт.), великороси і кримські татари, розселені в Криму в дуже складній конфігурації і є трьома досить ворожими один одному геополітичними імпульсами. Великороси орієнтовані підкреслено промосковські (більш агресивно, ніж на іншій Україні, навіть Східній). Українці, навпаки, вкрай націоналістичні. Кримські татари взагалі орієнтовані більше на Туреччину і досить ворожі Росії... Про врахування геополітичної орієнтації кримських татар взагалі не може бути мови, оскільки Туреччина у всіх відношеннях є прямим геополітичним суперечником Росії... Пряме приєднання Криму до Росії (!) викличе вкрай негативну реакцію малоросійського населення і створить проблеми інтеграції цього півострова в російську систему через українські території, що взагалі малореально. Залишити Крим «суверенній Україні» також неможливо (!), оскільки це створює пряму загрозу геополітичній безпеці Росії і породжує етнічну напругу в Криму. При врахуванні усіх цих

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>