еспубліки Крим фактично самочинно продовжила свої повноваження на півроку, хоча відповідно до ст.138 Конституції України це питання не належить до відання Автономної Республіки Крим». У зверненні також зазначалося, що в разі відмови змінити цю ситуацію Президент України «...змушений буде вжити заходів, передбачених Конституцією та законами України».
  В результаті Верховна Рада Криму 23 лютого 1998р. ухвалює постанову «Про ситуацію, що склалася у зв’язку з виборами депутатів Верховної Ради АР Крим», пункт 1 якої скасовував попереднє рішення. Після цього Верховна Рада України вже 3 березня 1998р. ухвалила відповідні зміни до Закону, скоректувавши усі строки, необхідні для проведення виборів саме 29 березня.
  Порядок проведення виборів викликав до життя ще одну конфліктну ситуацію, пов’язану зі становищем кримськотатарського народу. Специфіка виборів 1998р. полягала в тому, що цього разу не було встановлено фіксованої квоти для кримських татар. Такий варіант не задовольняв лідерів кримськотатарського руху.
  У березні 1998р. на розгляд Верховної Ради України було внесено кілька проектів Закону про внесення змін до закону «Про вибори депутатів Верховної Ради АР Крим» стосовно надання кримським татарам, які повернулися на постійне проживання в АР Крим і оформили це належним чином, право брати участь у виборах. Розглядаючи цей проект, Верховна Рада України опинилася у завідомо програшному становищі: прийняти цей проект – порушити Конституцію України, відхилити – потрапити під вогонь критики за нехтування інтересами депортованих народів з усіма наступними наслідками.
  На щастя, відхилення цього проекту не призвело до драматичних наслідків, а вибори до Верховної Ради АР Крим пройшли без ускладнень.
  21 жовтня 1998р. Верховною Радою АР Крим була прийнята Конституція Автономної Республіки Крим, яка вирішила проблему взаємовідносин «центр – регіон» на підставі концепції автономної республіки у

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>