різних соціальних груп та верств безпосередньо пов’язана зі ступенем їх усвідомленості. Якщо об’єктивні інтереси неусвідомлені або усвідомлені незадовільно, певна соціальна група може або досягти мети, яка об’єктивно не відповідає її інтересам, або взагалі не прагнути вигідного для себе рішення. Контроль над засобами виробництва, процесом виробництва матеріальних цінностей і його продуктами характеризує основні інтереси владної соціальної групи. Але, захищаючи свої інтереси у конкретній ситуації, вона одночасно повинна брати до уваги нагальні інтереси інших груп і вживати заходів до їх хоча б певного задоволення.
  Як відомо, зміст класичної постановки питання про владу в тому, що влада – це сукупність політичних інститутів, за допомогою функціонування яких одні соціальні групи отримують можливість нав’язувати свою волю іншим і діяти у відповідності з так званими загальними (загальнодержавними, загальнонародними) інтересами. Центральне місце серед цих інститутів займає держава, яка має право і обов’язок говорити від імені народу чи всієї організованої ним спільноти. Більш того, сутнісне визначення держави, за М.Вебером, у тому, що це єдина інстанція, яка має право на застосування насильства до своїх громадян і в межах своєї території. «Держава, – писав М.Вебер, – є та людська спільнота, яка в середині певної області претендує (з успіхом) на монополію легітимного фізичного насильства» . При цьому відносини між груповими і загальнодержавними інтересами можуть бути різними. Вони можуть базуватись на взаємному компромісі і консенсусі, можуть грунтуватися на прямому домінуванні інтересів однієї групи і виключенні інших зі сфери прийняття рішень, на придушенні інших груп. Важливим інструментом у системі здійснення владних функцій, на чому б вони не базувались, є ідеологія обгрунтування влади, її ідейне виправдання, теоретичне аргументування, яке забезпечує легітимність владних інституцій.
  У

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>