Криму.
  Під впливом цього суттєвого зовнішньополітичного фактора активізувалися і сепаратистські сили в Криму. Кримчани, опинившись у складі України, не зразу звикли до думки про приналежність до іншої держави, яка до того ж мала титульну назву, що походить не від російського народу, який складав більшість населення Криму. Ці настрої теж були використані для розгортання конфлікту. Всього лише за кілька днів (!) була підготовлена і 6 травня 1992р. прийнята Конституція Республіки Крим. По суті це була Конституція суверенної держави. Конституція передбачала посаду Президента Республіки Крим, який обирався народом Криму і очолював Уряд Криму. Поспішність прийняття Конституції призвела до того, що в ній не було вирішення таких принципових питань, як механізм взаємодії між органами влади Республіки Крим і України; механізм виконання державних функцій і повноважень України на території Республіки Крим; взаємодія систем контролюючих і правоохоронних органів, судових систем; співвідношення правових систем Республіки Крим (якої не було) і України; функціонування податкових і бюджетних систем Республіки Крим (яких ще не було!) і України.
  У відповідь Верховна Рада України прийняла жорстку постанову на адресу Верховної Ради Республіки Крим. У результаті було досягнуто певного компромісу і 30 червня 1992р. прийнято закон України «Про внесення змін і доповнень в Закон України «Про статус автономної Республіки Крим», відповідно до якого останній перейменовано в закон України «Про розмежування повноважень між органами державної влади України і Республіки Крим» і до нього внесено суттєві зміни. 25 вересня 1992р. положення Закону включено до Конституції Республіки Крим. Відповідно до Закону Республіка Крим мала вищі законодавчі і виконавчі органи, повноваження по створенню і формуванню органів судової влади республіки, визначенню порядку організації і діяльності органів влади в цілому, а також органів

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>