діячів", а не "державних службовців". До цих осіб відноситься Президент, Прем'єр-міністр, члени уряду, народні депутати України, обрані ними посадові особи парламенту, в тому числі Голова Верховної Ради. Правовий статус цих осіб має бути детально регламентовано в окремих законодавчих актах.
  Поряд з якісним оновленням чинного законодавства про дер-жавну службу необхідно розробити та прийняти законодавчий акт, який може стати методологічною та регулятивною серцевиною системи спеціального законодавства, що цілісно має врегулювати інститут державної служби в його широкому розумінні.
  Це може бути єдиний узагальнюючий Закон України "Про основні засади державної служби", який би включав: загальні положення, притаманні усім категоріям службовців; вичерпну кла-сифікацію державних службовців; організацію керівництва держав-ною службою і т. ін.
  Позитивну роль міг би відіграти також Кодекс поведінки дер-жавного службовця, який доцільно розробити на підставі зазначе-ного Закону.
  Інформаційне забезпечення державного управління в ході адміністративної реформи розглядається як засіб цілеспрямованого застосування нових інформаційних технологій (HIT). Нормативною основою широкого впровадження HIT у сфері державного управ¬ління мають стати спеціальні закони з ефективності використання інформаційних систем у державному управлінні та правовий режим електронної інформації.
  Оскільки контрольні функції у сфері державного управління здійснюються всіма органами виконавчої влади і до того ж створю-
  43
  
  ються спеціальні контрольні органи, то в межах адміністративної реформи передбачається необхідність належної координації таких функцій, аналізу та урахування специфіки відповідних об'єктів контролю. Виходячи з цього, об'єднати усіх суб'єктів контролю в якусь одну вертикальну структуру не має можливості, а тому слід

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-54 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>