к званим дуалізмом виконавчої влади, слід зазначити, що в основу управлінської вертикалі покла¬дена модель своєрідного "складного центру". Тобто такого, який складається з двох функціонально поєднаних суб'єктів — Прези¬дента і Кабінета Міністрів України.
  Специфічність даної моделі в тому, що відношення цих суб'єктів до гілки виконавчої влади неоднакові. Якщо уряд входить до неї саме як окрема структурна ланка системи органів, то Президент, як вже зазначалося, лише функціонально — через певний обсяг своїх повноважень у сфері виконавчої влади.
  Звідси випливає розуміння того, що визначення "носій повнова-жень виконавчої влади" і "орган виконавчої влади" не збігаються. Зокрема, це наочно підтверджується на прикладі поста Президента. Згідно з моделлю "складного центру" зрозуміло, що правовий статус уряду, який очолюється Прем'єр-міністром, не може і не повинен мати якесь другорядне значення у сфері виконавчої влади.
  11
  
  Навпаки, саме Кабінет Міністрів має бути вищою структурною ланкою державного управління, на яку покладається практичне здійснення усіх основних повноважень виконавчої влади. В тому числі і тих, які віднесені до відання Президента України, але не є його виключно одноособовими преференціями, скажімо, щодо кадрових призначень.
  Відповідно до цього Конституція визначає Кабінет Міністрів України як вищий орган в системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України (ст. 113).
  В цілому ж в системі органів виконавчої влади виділяються структурні ланки трьох організаційно-правових рівнів:
  1) вищий рівень — Кабінет Міністрів (в функціональній взаємо¬
  дії з Президентом);
  2) центральний рівень — міністерства, державні комітети та
  інші підвідомчі Кабінету Міністрів центральні органи виконавчої
  влади;
  3) місцевий,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-54 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>